«Ой на Івана, ой на Купала…»
У чарівну ніч на Івана Купала, за народними віруваннями, можна дізнатись своє майбутнє. Це стародавнє свято, яке приурочене до дня літнього сонцестояння. Звичаї добре відомі українцям – це збір лікарських трав, купання у водоймах і стрибки через багаття. Воно символізує поєднання води, вогню, природи та кохання.
Купальські обряди і традиції притаманні нашому регіону.
Оскільки свято Івана Купала вирізняється різноманітними обрядами пов’язаними з водою, місце для святкування обирали поблизу водойми – ставка.
Напередодні свята дівчата виходили в поле або луг, збирали польові квіти і трави. А ввечері йшли до ставка, де плели вінки і співали купальські пісні. Поки дівчата плетуть вінки, хлопці займаються приготуванням купальського вогнища. Коли вінки були сплетені, прикрашали ними купальське деревце ( хлопці вирубували гілку верби, а дівчата прикрашали деревце квітами, намистом, стрічками, вінками). Під деревом непомітно прив’язували кропиву та колючі будяки – захист від хлопців. Адже за традицією хлопці намагались викрасти деревце або прикраси з нього, а дівчата його захищали. Навколо купальського дерева водили хороводи, співали пісні.
Наприкінці свята деревце спалювали в купальському вогнищі, що символізувало очищення від хвороб і нечистої сили.
За традицією молодь також стрибала через вогонь. Вогонь – символ очищення. Вважалось, якщо пара, яка перестрибне полум’я, не роз’єднавши рук, не розлучиться.
На завершення дівчата пускали вінки на воду, спостерігаючи за їх рухом, щоб дізнатись свою долю. Якщо хтось з хлопців упіймає вінок на воді котроїсь дівчини – буде її судженим.
Розповідають старожили і про пошук квітки папороті. Згідно з легендою, папороть цвіте раз на рік, і той хто її знайде, отримає надприродні сили. На превеликий жаль, такі випадки тепер вже ніхто не пам’ятає. Можлива ця рослина дуже рідко зустрічається в нашій місцевості, або просто не пощастило.
А ще дівчата ворожили на сон у купальську ніч. Ці сни особливо правдиві. Треба зірвати квітку з жіночою назвою, наприклад троянду, покласти під подушку і побажати: «Нехай мені прийде віщий сон».
Підготувала завідувачка Петрушинським сільським клубом Логвиненко Н.А.
