З історії створення Конституції України.
З історії створення Конституції України.
28 червня Україна відзначає одне з найважливіших державних свят —День Конституції. Саме цього дня, 28 червня 1996 року, ухвалили Основний Закон.
Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина та підвищило міжнародний авторитет України у світі.
В історії існували також інші закони, які протягом багатьох століть передували Конституції України
Вважається, що коріння української конституції походить з часів київського князя Ярослава Мудрого, XI століття. Створена ним "Руська правда" — це перша відома кодифікація прав на території Київської Русі, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи.
Починаючи з 1791 року на території нинішньої України (Правобережжя) діяла конституція Речі Посполитої, укладена 3 травня 1791 року. Щоправда, уже у 1795 році, закон втратив свою силу, але не історичне значення.
Найпершою у сучасному розумінні, вважається укладена у 1710 році латинською мовою, Конституція Пилипа Орлика під назвою "Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького…" Її також називають першою писемною Конституцією Європи.
У "Пактах й Конституції законів…" йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави.
Конституцію Української народної республіки Центральна рада ухвалила 29 квітня 1918 року, у свій останній день існування. Однак цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського.
Процес формування нинішнього варіанту головного документа країни почався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР "Декларації про державний суверенітет України" — і вже у жовтні була створена Конституційна комісія по вивченню, роз’ясненню та обговоренню цього важливого документу.
За шість років створили щонайменше 15 варіантів документа — вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися на обласних, районних та місцевих рівнях.
Так, відповідно до постанови Верховної Ради України Чернігівською районою радою народних депутатів Чернігівської області було прийнято рішення чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання від 5 липня 1992 року «Про проект Конституції України». У цьому рішенні районна рада вирішила Схвалити в основному проект Нової Конституції України та взяти до уваги що проект потребує значного доопрацювання, внесення суттєвих змін до його статей, доповнень та вилучень окремиих положень.
Чи не найбільше думок, зауважень та пропозицій в результаті обговорень викликав новий Проект Конституції України, схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 року.
У доповіді заступника голови Чернігівської районної ради В.І. Лисенка від 7 травня 1996 р. зазначалось, що у громадах району Проект було підтримано.
Втім інші громади Чернігівської області були більш категоричні щодо прийняття рішень про схвалення проектів Нової Конституції. У доповіді заступника голови Козелецької районної ради М.П. Мринського від 14 травня 1996 р. зазначається, що були громади, які не підтримали Проект взагалі.
Також не всі громади колишнього Ріпкинського району схвально сприйняли проект Нової Конституції.
У доповіді Ріпкинського громадського діяча В.О. Павлова від 16 травня 1996р. зазначалось, що на 10 зборах проект Конституції не підтримали зовсім.
Через недостатньо обґрунтовану систему соціальної захищеності громадян не підтримали проект Конституції і депутати Куликівської селищної ради.
Багато питань виникло на сесії від 28.05.1996 у депутатів Любецької селищної ради до розділу IV «Національні збори України», яким передбачалось створення двохпалатного парламенту з Палати Депутатів та Сенату.
Бурхливі обговорення проекту Нової Конституції відбулись і в Остерській міській раді народних депутатів. На сесії міської ради від 9 квітня 1996 року депутати категорично не підтримали проект, а натомість висловили ряд зауважень, які оформили у вигляді окремого рішення.
Найгостріші суперечки викликали також питання розподілу влади й власності, державної символіки та статусу Республіки Крим. Інша частина депутатів не погоджувалася на автономний статус Криму. Зрештою досягли непростого компромісу — автономний статус півострова та українська символіка.
Внаслідок громадських слухань та обговорень під час підготовки до другого читання у Проєкт, який рекомендували до розгляду Верховною Радою у березні, внесли близько 6 тисяч правок. Остаточний проект Конституції України було схвалено Тимчасовою спеціальною комісією по доопрацюванню проекту України від 15 червня 1996р.
Основний Закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годин майже безперервної роботи.
Підготовлено архівним відділом Чернігівської РДА